Тато і мама – люди, які дають нам найцінніше – життя. По життю ми йдемо не тільки з батьками, а й з рідними, близькими,друзями, знайомими. Але приходить той час, коли всі ці люди відходять у вічність, в інший небесний світ. Вони живуть тепер тільки душею. І тому, залишившись тут, на землі, ми ніколи не повинні забувати цих людей, особливо батьків:потрібно відвідувати могили у відповідні дні, ходити до церкви і молитися за їхні душі, щоб їм там було спокійно і легко , бо кожна душа потребує молитовного предстояння перед Престолом Всевишнього за неї. 8 листопада православ’я відзначає день святого великомученика Димитрія Солунського (306 рік після Різдва Христового). Субота ж перед цим днем прилучена церквою до так званих батьківських поминальних субот, і отримала назву Димитріївська. Цього дня молитовно згадують душі померлих родичів, у храмах правляться панахиди, здійснються вчинки милосердя. «Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, там де немає скорботи, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя»,- сотні уст за священиком пошепки повторюють слова молитви, згадуючи імена своїх рідних, близьких, знайомих. У такі моменти душі спочилих потребують молитовної допомоги тих, хто має можливість молитися за живих і спочилих. Молімся за живих і спочилих, за своїх батьків, рідних, знайомих у церквах,запалюймо свічки біля іконок, молячись, і вдома, будьмо милосердними до живих, які потребують цього, щоб і за нашу душу колись помолилися.
о.Степан.
