Із цього дня розпочинається «Спасівка» – піст, який триває два тижні.
На Маковія у церквах святять воду, квіти і мак. Серед квітів у букеті обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик», або «маковейка». До нього кладуть і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям): васильки, м’яту, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник. Після освячення маковійчика кладуть за образами і зберігають його там аж до весни, а деякими травами і маком користуються за необхідності, адже «освячене зело до всякої слабості здібне». Навесні мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до кіс – «щоб не випадало з голови волосся». Українці здавна надавали маку сакральних властивостей. Ним обсипали худобу та господу «від усього лихого». Маком обсипали «всяку новопримножену тварину», приказуючи: «Щоб було в господарстві стільки тварин, як у маківці зернин». На Маковея святили також свіжовикачаний мед у стільниках, щедро пригощаючись ним. Обрядовою їжею цього дня були «шулики» – печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медом та розтертим маком. Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники