Правдива інформація про конфлікт

Правда про організовану провокацію проти священиків Української Автокефальної Православної Церкви в Катеринополі на Черкащині пізно увечері 26 січня 2017 року, яка ледве не завершилися убивством священика УАПЦ протоієрея Івана Катькала. 26 січня 2017 року, пізно увечері, в Катеринополі сталася подія, яку по іншому, як спробою дискредитувати місцевих священиків Української Автокефальної Православної Церкви протоієрея Івана Катькала та ієреїв Павла Добрянського і Степана Катькала, важко й кваліфікувати. Десь в межах двадцять першої години до о. Павла Добрянського зателефонував місцевий бізнесмен і волонтер Андрій Штепа та запросив на зустріч для того, щоб поговорити про місцевого священика УПЦ в єдності з Московською Патріархією о. Віктора Криванича, аби примирити їх. Хоча ні в якому примиренні не було потреби, бо отці УАПЦ з ним ніяк не перетиналися особисто, а правдиво виконували свої пастирські обов’язки по духовному опікуванню віруючих українців. А ось священик УПЦ Московського патріархату Віктор Криванич поширює серед місцевого населення чутки, що священики УАПЦ не є благодатними та інші нісенітниці в цьому ж дусі, спрямовані на підрив авторитету автокефальних священиків на Катеринопільщині, який зростав із кожним днем. Саме це й занепокоїло отця Віктора. А останньою краплею в «терпінні» московського батюшки, очевидно, стало святкування Водохрещі, яке провели священики Черкасько-Кіровоградської єпархії УАПЦ на річці Тикич в Катеринополі, а потім обійшли установи та організації і школи райцентру, окропили їх свяченою водою, побажавши дорослим і дітям миру, спокою, козацького здоров’я та закликали любити й захищати рідну Батьківщину від російських зайд. Звичайно, отець Павло зрадів такому повідомленню, бо не мав ніяких засобів для будівництва храму, а тут обіцяють поміч. А позаяк свою допомогу запропонував відомий у Катеринополі волонтер, то й вирішив, що це «своя» людина, тобто український патріот. Але, як виявилося, патріот був із тих, хто на людях патріот, а поза очима дивиться в протилежний бік. Це отці зрозуміли вже потім, після подій, які сталися в оселі Андрія Штепи. Та все своєю чергою. Отець Павло одразу ж потелефонував до свого духівника о. Івана Катькала, настоятеля парафії Покрови Пресвятої Богородиці в с. Вікнинне, що недалеко від Катеринополя, і повідомив йому про телефонний дзвінок. Отець Іван здивувався таким пізнім запросинам, але все ж священики вирішили піти на цю зустріч, щоб між іншим роз’яснити пану Андрію Штепі правду про діяльність о. Віктора Криванича й те, до якої Церкви він насправді належить і чиї інтереси відстоює. Як порядні люди й, до того ж, пастирі Церкви Христової, отці також сподівалися на адекватну відповідь, але наразилися на добре сплановану провокацію, хоча варто було це передбачити і перенести зустріч на наступний день. Але сталося, як сталося… Господар запросив їх до хати, переконуючи, що він патріот і волонтер, неодноразово відвідував передову в АТО (шахта «Бутівка», с. Піски, де були й отці), і в них багато спільного. Тому отці, врешті, погодилися. Зайшовши до помешкання, побачили накритий наїдками й пляшками із спиртним стіл. У квартирі було ще троє недружелюбно (за словами о. Івана) налаштованих чоловіків, двоє з яких одразу ж пішли, бо один із них був добре напідпитку, а третій лишився. Господар помешкання А. Штепа запросив сісти до столу і запропонував горілку (до речі, він сказав отцям, що вони перед їхнім приїздом випивали з о. Віктором). Отці, які ведуть здоровий спосіб життя, категорично відмовились. Тоді Штепа почав їм виказувати, що вони неправдиво звинувачують о. Віктора Криванича в тому, що той служить в Російській Церкві й підтримує сепаратизм, доводив, що Московський патріархат теж українська Церква. Отці ж переконували його в правдивості своїх слів, адже той дійсно є священиком УПЦ Московського патріархату і кліриком Черкаської єпархії цієї Церкви, яка є філіалом РПЦ в Україні. В цей час зайшов і сам винуватець розмови, якого телефоном викликав А. Штепа, та з порогу заявив, що він «катеринопільський, а не московський», що в нього «довга відсидка» і що він їх «порве». І, взагалі, поводив себе досить зухвало. О. Павло продовжував переконувати, що той, служачи в МП, працює на російські інтереси в Україні. Тоді Криванич кинув йому: «Тебе гнида зробила», що обурило о. Павла, адже це образа пам’яті його спочилих батьків, та злегка штовхнув його у плече: «Що ти таке говориш?» Криванич же, не задумуючись, вхопив літрову пляшку горілки, що стояла на столі, і вдарив по голові, але не отця Павла, а о. Івана, котрий сидів за протилежною стороною столу (до речі, о. Іван за мить до удару звернувся до своїх отців – «все, йдемо звідси, нам немає чого тут робити»). І якби о. Іван не підставив під удар руку, той би міг його вбити. Але, на щастя, тільки розсік голову. На якийсь час о. Іван втратив свідомість, а, прийшовши до тями, зрозумів, що Криванича треба негайно нейтралізувати й відвести від столу, на якому стояли пляшки і гострі предмети. Отець Іван побоявся того, що о. Віктор міг схопити й ножа, бо той, коли увійшов, то відразу ж попередив, що має тривалий строк відсидки у в’язниці, а біля отця Івана стояли, власне, його діти і все могло закінчитися трагедією. Тому він ухопив його за волосся й тримав, доки о. Віктор заспокоївся. Після цього о. Іван попросив його вибачитися за скоєне. О. Віктор, отримавши гідний опір, злякався та став таки на коліна й попросив пробачення. Правда, перед тим довго покрутившись, щоб зачепитися за край столу або одвірок і нанести собі якісь тілесні ушкодження (знав, що робити!). Тоді отці, зрозумівши, що це все організована провокація, пішли звідти. Але все ж вирішили не подавати заяву до поліції, бо, як висловився о. Іван: «Однаково нас зроблять винними», а спочатку зустрітися з кривдником та запропонувати йому, щоб він оплатив лікування о. Івана від нанесених ним побоїв. Але той накинувся на них із черговою лайкою та погрозами розправи над ними. Після цього отці здали в лікарні кров на аналіз та подали заяву до поліції про побиття й погрози вбивством. Вранці другого дня, тобто 27 січня, отець Іван Катькало звернувся за медичною допомогою до районної лікарні, тому що його постійно нудило, крутилася й боліла голова. Його госпіталізували, але помістили до палати з повною антисанітарією й безліччю тарганів, в той час як з о. Віктором Криваничем носилися, як із писаною торбою, хоча насправді він і ушкоджень ніяких не отримав, крім, хіба що, трішки поскубаного волосся (а як тільки розписують його «тяжкі травми» в ЗМІ!). Крім того, до отця Івана в лікарню стали навідуватися якісь молодики з вимогами піти з о. Віктором на примирення, долучалися до цієї кампанії й деякі лікарі. Тому перебування в Катеринопільській райлікарні стало небезпечним, тим паче, що почали з’являтися провали у пам’яті. Було вирішено направити о. Івана на обстеження та лікування до однієї із київських клінік. Зараз на наших священиків чинять тиск із метою примусити їх піти на примирення з о. Віктором Криваничем, адже розуміють, що коли справа дійде до суду, то йому доведеться відповідати за скоєний злочин. Доведеться відповісти перед законом і тим, хто подає в ЗМІ неправдиву, наклепницьку інформацію про те, що сталося на квартирі А. Штепи, показуючи все до навпаки, виставляючи священиків УАПЦ винуватцями. В той же час варто, зважаючи на кампанію оббріхування священиків УАПЦ представниками УПЦ Московського Патріархату в ЗМІ та Інтернет, попросити працівників районного відділу поліції проводити слідство не упереджено й об’єктивно. Прикро, що до цієї кампанії долучилися й представники місцевої влади, яка стала на бік священика Московського патріархату, котрий вчинив кримінальний злочин. Якою ж тоді буде довіра до такої влади? Схоже на те, що, відсидівшись після Майдану тихенько два роки, маючи чималу підтримку серед певної частини представників органів державної влади, силових структур та всякого роду «самооборон» (невідомо тільки, від кого), значної когорти товстосумів з відповідним світоглядом, духівництво УПЦ Московського патріархату, яке з самого початку підтримало сепаратизм на Донбасі та вторгнення російських військ в Україну, почало, нарешті, показувати «хто в домі хазяїн». Але при цьому, як і завжди, застосовуючи обман, оббріхування, перекручування фактів та інші методи, далекі від цивілізованих. Заметушилися й прибічники «руського міра» в Катеринополі, зрозумівши, що їм випав унікальний шанс привернути на свій бік хоч якусь частину жителів цього козацького краю, одурманених їхньою пропагандою. Ось і взялися вигороджувати свого по духу священика УПЦ, що в єдності з Московською патріархією, тобто РПЦ, Віктора Криванича, поширюючи неправду про автокефальних священиків, обливаючи їх брудом та зводячи наклепи. Чому священик УПЦ МП так зухвало себе повів? Чому підняли голову місцеві сепаратисти? Що стало поштовхом? Відповідь лежить на поверхні – цілковита безкарність за діяльність, спрямовану на руйнування української державності, в тім числі й у духовній сфері. Це також наслідок і кампанії дискредитації Української Автокефальної Православної Церкви, розгорнутої в останні два роки з особливим цинізмом у ЗМІ. В Черкасько-Кіровоградській єпархії переконані, що ця провокація була організована як поштовх до дестабілізації громадсько-політичного становища в Україні з допомогою нагнітання міжконфесійного протистояння. До сьогоднішнього дня керівництво єпархії, усвідомлюючи всю важливість миру й спокою в час, коли на Сході держави триває війна з російським агресором, не робило ніяких офіційних заяв, тим паче, не організовувало у ЗМІ висвітлення інциденту, аби не провокувати протилежну сторону до подібних кроків. В той же час, єпархіальне управління Черкаської єпархії УПЦ, що в єдності з Московською патріархією, вчинило навпаки – для того, щоб оббілити свого священика, який пролив кров отця Івана Катькала й підпав під канонічну заборону в священнослужінні, опублікувало тенденційну заяву, вводячи громадськість в оману. Крім того, у ЗМІ та Інтернеті поширюється всуціль неправдива інформація, в якій наших священиків, патріотів України, шанованих людей, виставляють як кровожерних злочинців. Також ми переконані, що організатори цієї провокації хочуть досягнути й локального успіху – підбуривши катеринопільську громадськість, нацькувавши її на «попів-націоналістів», витіснити їх взагалі з Катеринопільського району, а, по можливості, і з Черкащини. І якщо зараз патріоти України рішуче не стануть на захист священиків Української Автокефальної Православної Церкви – народної Церкви-Мучениці, які постраждали від протиправних дій священика УПЦ МП та наклепницької пропаганди, яку нині починають поширювати, то це стане початком уже не повзучої, а агресивної анексії «руськім міром» України. Прес-служба Консисторії Черкаської і Кіровоградської єпархії УАПЦ

 

http://pravoslavna-smila.com/index.php/2013-11-20-21-56-09/3-2013-11-20-21-41-47/135-2017-02-03-08-31-34.html

Останнє оновлення ( П'ятниця, 03 лютого 2017, 16:05 )